ОЦІНКА МЕДИЧНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ

• Переважна більшість опитаних (71%) найбільше довіряє порадам щодо лікування або ведення здорового способу життя, отриманим від родичів та друзів. Майже таку саму високу довіру в контексті порад щодо лікування респонденти виказують і до медичних працівників: так, лікарям швидкої допомоги довіряють найбільше – 68% опитаних, кваліфікованим медсестрам – 66%, фармацевтам та аптекарям – 65%, сімейним лікарям та терапевтам – найменше з усіх медпрацівників – 63%. Цікаво, що половина опитаних (51%) довіряє порадам викладачів медичних спеціальностей, ще майже стільки ж (46%) – спортсменам. Порадам священників і служителів церкви довіряє третина опитаних (31%), а от до народних цілителів та екстрасенсів прислухаються 15%. Лише 4% зазначили, що довіряють порадам щодо лікування або ведення здорового способу життя народних депутатів.

• Родичам та друзям найбільше довіряють на Півдні, а також люди старшого віку та з відносно низькими доходами. Порадам медпрацівників більш за все довіряють на Сході, люди старшого віку, переважно жінки та ті, хто мають середні або високі доходи. Викладачам медичних спеціальностей та спортсменам більш схильні довіряти молодь та люди середнього віку, переважно чоловіки та особи з відносно високим рівнем доходу. Традиційно, до порад священників більше прислухаються на Заході, старше покоління, переважно жінки. Інформації, отриманій від народних цілителів, порівняно більше схильні довіряти на Сході, люди середнього та старшого віку, більше жінки, ніж чоловіки.

• Майже половина опитаних (46%) не довіряє гомеопатії як системі лікування здоров’я. Водночас, майже третина (30%) опитаних все ж виказує довіру до цієї альтернативної лікувальної системи – таких більше на Сході, серед жінок та старших людей. Чверть (24%) – не визначились з відповіддю.

• 57% знають свого сімейного лікаря або терапевта. Найбільша обізнаність спостерігається на Сході, серед містян, жінок та людей старшого віку.

• У абсолютної більшості опитаних (93%) відсутня приватна медична страховка, відповідно мають її лише 7%. Слід зазначити, що навіть серед респондентів з більш-менш високими доходами (більше 5 тис. грн.) тих, хто має медичну страховку – лише 11%. При цьому більше половини респондентів зазначають, що навіть за наявності медичної страховки відвідували б лікарів так само як зазвичай. Третина відзначають, що робили б це частіше, 6% – навпаки, рідше.

• Значно зросла кількість тих, хто стверджує, що лікування для них і їхньої родини обходиться дуже дорого: з 39% у жовтні минулого року до 61%. Таку занепокоєність висловлюють більше у Центрі та на Півдні, старші люди та ті, що мають низькі доходи і не мають приватної страховки. Лише 13% респондентів відзначили, що лікування є для них більш-менш доступним за вартістю. Навіть половина тих, хто має медичну страховку, також заявили, що лікування їм обходиться дуже дорого.

• Серед урядових ініціатив у медичній сфері респонденти найбільше обізнані про запровадження системи безкоштовного надання ліків від діабету, астми та серцево-судинних захворювань за рецептом лікаря (77%) та введення загальнодержавного медичного страхування (61%). Половина опитаних знають про такі ініціативи як збільшення заробітної плати лікарів через запровадження механізму контрактів та введення суворого контролю над громадськими фондами для будівництва Охматдит (54% і 50% відповідно порівняно з 36% і 23% у травні 2017).

• Більше не знають, аніж знають респонденти про введення референтного ціноутворення на лікарські засоби, щоб гарантувати справедливість і адекватність роздрібної ціни у відповідності з угодами між Міністерством охорони здоров’я та фармацевтичними компаніями, укладання контрактів між пацієнтами і лікарями, що гарантуватиме отримання безкоштовного лікування на первинній ланці, створення Центрів громадського здоров’я в кожній області, метою яких є, в першу чергу, попередження захворювань, запобігання епідемій та популяризація здорового способу життя, заснування госпітальних округів з однією багатопрофільною лікарнею в кожній області, і 4-5 лікарень інтенсивного лікування другого рівня (по одній у кожному з госпітальних округів) для надання послуг невідкладної цілодобової допомоги. Найменше опитані обізнані про надання субсидій на медичні послуги внутрішньо переміщеним особам з Донбасу та Криму та запровадження стандартизованих протоколів на базі “доказової медицини” для лікування всіх захворювань. Водночас, варто зазначити, що поінформованість про ініціативи уряду щодо реформування медичної сфери зросла за останні три місяці.

• Серед зазначених ініціатив опитані найбільше підтримують запровадження системи безкоштовного (або з невеликою доплатою) надання ліків від діабету, астми та серцево-судинних захворювань по рецепту лікаря та введення суворого контролю над громадськими фондами для будівництва Охматдит (91% та 89% відповідно). Створення Центрів громадського здоров’я та введення референтного ціноутворення на ліки підтримують по 77% опитаних; надання субсидій на медичні послуги внутрішньо переміщеним особам з Донбасу та Криму – 71%; введення загальнодержавного медичного страхування – 69%; запровадження стандартизованих протоколів лікування та збільшення заробітної плати лікарів через запровадження механізму контрактів – по 67%; укладання контрактів з метою отримання безкоштовного лікування на первинній ланці – 57%; заснування госпітальних округів – 44%.

• Підтримка усіх урядових ініціатив порівняно з травнем ц.р. суттєво зросла. При цьому залежність між рівнем поінформованості і підтримки прямо пропорційна: чим більше люди знають про ті чи інші ініціативи, тим більше вони їх підтримують. Більш того, переважна більшість опитаних (72%) підтримує законопроекти, до складу яких входять перелічені 10 ініціатив, 15% – не підтримують, 12% – не визначились. Підтримка даних законопроектів дещо вища на Заході, серед жінок, молоді і людей середнього віку, людей з середніми та вищими доходами і тих, в чиїх родинах є медики. Найнижча підтримка – на Сході.

• Ставлення до моделі фінансування медицини: половина опитаних (53%) переконані, що державні видатки на медицину повинні формуватися за принципом «гроші йдуть за пацієнтом» (найбільше цю гіпотезу підтримують на Заході), тоді як 20% думають, що державні видатки на медицину повинні формуватися, виходячи із кількості державних медичних закладів та кількості лікарняних ліжок у них (найбільше на Сході); 11% не підтримали жоден з механізмів, 16% – не визначились з відповіддю.

• За можливості обирати систему стандартизованих протоколів, більше половини опитаних (58%) надали б перевагу міжнародній системі (таких більше серед молоді та міських мешканців), тоді як  вітчизняній – лише 20%, ще чверть – не визначились.

• Абсолютна більшість опитаних (97%) підтримують ініціативу про те, що медична допомога повинна надаватися всім особам незалежно від їхнього матеріального стану. Ініціативу про відкриття інформації про благодійні внески державних службовців на медичні потреби підтримують 84% респондентів; розподіл витрат на лікування таким чином, що 70% сплачує держава, а 30% (або менше) пацієнт підтримують 83%; пріоритетне фінансування на лікування ветеранів АТО – 82%; відсутність оподаткування благодійних внесків на медичну допомогу – 81%; систему, за якою гроші з бюджету будуть «йти за пацієнтом» – 80%; податкові пільги для підприємств, що оплачують страхування здоров’я своїх працівників та створення спеціального державного фонду для лікування ветеранів АТО – по 79%; отримання більшого простору для самоуправління лікарнями та медичними установами – 67%.

• Найменше підтримують ініціативи про те, що медичні працівники мають мати право працювати на підприємницьких засадах та сплачувати менші податки (51%) та держава може відмовитися оплачувати лікування у випадку, якщо людина нехтує своїм здоров’ям (44%).

• 84% підтримують вакцинацію дітей проти таких хвороб як поліомієліт, кір, туберкульоз, гепатит B, дифтерія та інші. Лише 11% не підтримують цього виду профілактики. 75% вважають, що щеплення повинно бути обов’язковим, 15% – не підтримують цю ідею, 10% – не визначились.

• Більше половини (56%) заявили, що у них не вимагали хабара за лікування або медичні послуги протягом останніх 12 місяців. Водночас, 20% опитаних відзначили наявність фактів корупції, ще 22% – не відвідували лікарів протягом цього періоду. Найбільше тих, хто заявив про вимагання хабаря лікарями на Півдні (25%), найменше на Сході – 14%.

• Переважна більшість опитаних (73%) підтримала розповсюджену за кордоном систему, коли громадяни офіційно оплачують частину витрат за отриману медичну допомогу. При цьому серед тих, хто підтримує запровадження подібної системи, 43% готові оплатити від 1% до 10% витрат на лікування, 14% – не більше 20%, 17% – не більше 30%, 9% – не більше 50%. Взагалі не готові оплачувати частину витрат на лікування 9%, ще 8% – не визначились. При цьому три чверті (78%) опитаних підтримали б таку систему розподілу витрат на лікування між державою та пацієнтом, якби вона захищала від необхідності давати хабарі лікарям.

• 63% респондентів підтримують право людини на пожертву своїх органів після смерті, щоб врятувати або покращити життя інших людей, чверть – не підтримують,12% – не визначились. Більше тих, хто підтримує таку практику на Заході, серед молоді, чоловіків, більш заможних та тих, у кого є у родині медики.

• 80% опитаних заявили, що підтримують ініціативу, щоб до водіїв швидкої допомоги ставилася вимога закінчити медичні курси з надання першої допомоги та допомоги при отриманні травм, а не просто щоб вони були водіями. 16% – не підтримують цю ідею, 4% – не визначились.

• 85% підтримують ініціативу щодо створення фельдшерської служби як у країнах Заходу, послуги якої використовуються для надання першої медичної допомоги при травматичних ситуаціях щоб врятувати життя пацієнта, доки він не отримає повноцінного і незалежного лікування у відділенні швидкої допомоги. Лише 7% виступають проти такої ідеї, 8% – не визначились.

• У порівнянні з травнем ц.р з 49% до 57% зросла кількість тих, хто вважає Міністерство охорони здоров’я важливим для себе та своїх родин. У свою чергу 34% опитаних у серпні висловили протилежну думку.

Повна версія дослідження