За десять років рівень дискримінації до людей з ВІЛ впав майже в чотири рази
Відсоток ВІЛ-позитивних українців, які стикаються з дискримінацією у вигляді пліток та погроз з боку соціального оточення з 2010 по 2020 роки впав з 30% до 8% і з 18% до 5%, відповідно. Такі висновки слідують з четвертої хвилі дослідження “Індекс стигми людей, які живуть з ВІЛ, в Україні (2020)”. Попередні заміри проводились у 2010, 2013, 2016 роках.
Відсоток випадків відмов людям з ВІЛ у медичних послугах впав до 4%, порівняно з 22% у 2010 році. Також у п’ять разів знизився рівень несанкціонованого розголошення ВІЛ-статусу з боку медичних працівників — 6% пацієнтів зазначили про такий досвід у 2020 році.
Разом з тим, рівень самостигми і самодискримінації серед пацієнтів з ВІЛ лишається головною проблемою. Незважаючи на значний глобальний прогрес у лікуванні ВІЛ-інфекції, доступне лікування, існування профілактичних медичних препаратів та доступних сервісів, люди з ВІЛ продовжують відчувати сором і провину через ВІЛ-статус та можуть відмовлятись від медичної допомоги і близьких стосунків.
“ Більше половини людей з ВІЛ відчувають тягар стигми і дискримінації по відношенню до самих себе, — коментує Ольга Петраш, заступниця директорки Проект USAID HealthLink. — Разом з тим 68% ВІЛ-позитивних пацієнтів зволікають з початком лікуванням в першу чергу саме через страх осуду і поганого ставлення до себе, в тому числі і з боку лікарів. На таку поведінку впливає брак поінформованості про ВІЛ і переваг раннього старту лікування. Вже зараз ці результати можна використовувати для покращення тренінгових і навчальних програм для медичних та соціальних працівників”
Згідно з дослідженням, лише половина людей з ВІЛ знають, що існують закони, які можуть захистити їх права.
Попри поступове толерування українського суспільства до ВІЛ-інфекції, брак поінформованості серед загального населення, та, навіть, медичної спільноти, провокує нові випадки дискримінації людей з ВІЛ.
У 2020 році кожен п’ятий ВІЛ-позитивний пацієнт стикався з дискримінацією з боку медичного персоналу. Також кожна п’ята людина з ВІЛ стикалася з несанкціонованим розкриттям статусу протягом року.
Найбільш вразливими до осуду та дискримінації є представники ключових ком’юніті: майже кожен четвертий робітник комерційного сексу та кожен п’ятий представник спільноти чоловіків, які мають секс з чоловіками, стикався з дискримінацією через свій ВІЛ-позитивний статус.
У 2021 році підвищення рівня поінформованості, як серед людей з ВІЛ так і серед оточення — є головною задачею. ВІЛ-інфекція є хронічним захворюванням, яке піддається лікуванню, що дозволяє контролювати стан здоров’я.
В Україні за оціночними даними проживає 251 168 людей в ВІЛ. Кожна третя ВІЛ-позитивна людина досі або не знає свій ВІЛ-статус, або залишається поза межами медичного нагляду і, відповідно, не отримує лікування (антиретровірусну терапію). Терапія дозволяє людям з ВІЛ жити повноцінним життям: мати сім’ю, бути соціально активним.
Дослідження Індекс стигми людей, які живуть з ВІЛ, в Україні (2020)” проведено БО “100% Життя” в рамках Проект USAID HealthLink , за методологічної підтримки Global Network of People living with HIV (GNP+). Виконано аналітичним центром АЦ “Соціоконсалтинг“. Вибірка склала 2200 респондентів.
