На IV Національній правозахисній неКонференції було презентовано спеціальний юридичний чат-бот від “100% життя”
10 грудня під час першої майстерню на тему “Які перспективи декриміналізації секс-праці, вживання медичної коноплі та ВІЛ-статусу”, “100% життя” разом з УГСПЛ Української Гельсинською спілкою з прав людини презентували спеціальний юридичний чат-бот.
Чат-бот було спеціально розроблено в рамках проекту «Розвиток правової мережі для захисту прав людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, представників ключових спільнот ЛЖВ та осіб, хворих на туберкульоз», який впроваджують “100% життя” разом з УГСПЛ.
Презентація чат-боту з юридичної допомоги вразливим групам населення та тематична дискусія пройшли під час IV Національної правозахисної неКонференції. Учасники обговорили теми, які є складовою частиною тематичних розділів чат-боту:
- Декриміналізація ВІЛ: поточна ситуація і перспективи вирішення проблеми.
- Декриміналізація секс-праці у 2020 році як механізм захисту прав людини секс-працівників.
- Декриміналізація вживання медичної коноплі – один з викликів громадянського суспільства.
“Ми розробили цей чат-бот аби пацієнти з ВІЛ, туберкульозом, представники ключових спільнот мали змогу швидко отримати юридичну консультацію у разі необхідності, — розказує Марія Ігнатушина, керівник юридичної служби “100% життя”. — Чат-бот можна знайти на сайті “100% життя” та УГСПЛ, у месенджері Facebook, Viber, Telegram. Ми закликаємо всіх, хто стикнувся з порушенням прав чи потребує консультації з правових питань, користуватись можливістю отримати безкоштовну юридичну допомогу ”.
Чат-бот містить вісім тематичних розділів, включаючи відповіді на питання, що стосуються ВІЛ, ТБ, ЗПТ, дискримінації за станом здоров’я та інших соціальних проблем, з якими можуть стикнутися пацієнти.
На жаль порушення прав вразливих груп населення залишається розповсюдженою практикою. Так під час дискусії експерти згадували тривалу історію просування ініціатив скасування адміністративної відповідальності за проституцію та з декриміналізації спільної роботи секс-працівників (спільна робота – не сутенерство). Майже три роки триває боротьба за скасування кримінальної відповідальності за свідоме зараження вірусом імунодефіциту, адже за цей час вже напрацьовані і регламентовані нормативно-правовими актами методики запобігання передачі ВІЛ-інфекції від батьків майбутній дитині, впроваджені успішні практики АРТ для зниження вірусного навантаження до «невизначеного». Останні досягнення також убезпечують партнерів/партнерок ВІЛ-позитивної людини від зараження вірусом. Тому, держава просто повинна усунути колізії в законодавстві та практиці його застосування.
Відсутній прогрес у просуванні стратегічної парадигми державної політики щодо наркотиків, яка визначена як потреба у всебічному переході від карального, кримінально-правового спрямування антинаркотичних заходів до лікувально-профілактичних як найбільш плідних у контексті подолання наркоманії.
Экспертка УГСПЛ Олена Семьоркіна додає: “Процес постійно гальмується Національною поліцією України через непогодження змін до Наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 “Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу” в частині збільшення розмірів окремих речовин, включених до таблиць, з метою приведення їх розмірів до рекомендацій Міжнародного комітету з контролю за наркотиками ООН і кращих міжнародних практик. Зміни до цього наказу вже пройшли необхідні експертизи, мають розрахунки та навіть декілька разів подавались до Міністерства юстиції України для державної реєстрації. Але наразі ця робота повністю зупинена”
Не внесення змін до цього наказу є першою та головною ознакою потенційної репресивної політики, яку держава починає застосовувати до людей з наркозалежністю. Такі люди і надалі будуть нести відповідальність, фактично, за прояви хвороби, що матиме наслідком продовження практики притягнення їх до кримінальної відповідальності за зберігання незначної кількості психоактивних речовин (які людина має при собі для власного вживання)».
Олена Семьоркіна наголошує, що не внесення змін до цього наказу є першою та головною ознакою потенційної репресивної політики, яку держава починає застосовувати до людей з наркозалежністю. Такі люди і надалі будуть нести відповідальність, фактично, за прояви хвороби, що матиме наслідком продовження практики притягнення їх до кримінальної відповідальності за зберігання незначної кількості психоактивних речовин (які людина має при собі для власного вживання)».
